uk
П’ять хвилин, які вирішують усе: висадка, рух, маскування – і жодної помилки. Саме так описує свій бойовий щоденник прикордонник із позивним Лисий, що служить там, де ворог не припиняє тиску. Його історія – про «золоті п’ять хвилин», холод Дніпра і витримку, без якої неможливо втримати берег.
Передумови: лівобережжя під безперервним вогнем
Раніше ці місця були туристичними марштрутами, а зараз – зона постійної небезпеки. Лівобережжя Херсонщини перетворилося на ділянку фронту, де артилерійські та мінометні обстріли чергуються з атаками FPV-дронів і не стихають ані вдень, ані вночі. Тут діють підрозділи Державної прикордонної служби України, інтегрованої у систему МВС, які поряд з охороною державного рубежу виконують бойові завдання на найскладніших напрямках. У цих умовах кожен вихід – це ризик і холодний розрахунок. Саме сюди прибув служити боєць із позивним Лисий, для якого оборона стала рутинною реальністю. З цього починається його особиста хроніка війни.
Ключова подія: «золоті п’ять хвилин» висадки
Зараз найнапруженіший момент – перехід і зайняття позиції. Бійцям необхідно за кілька хвилин висадитися, швидко перекинути речі на пірс, одягнути спорядження і непомітно вийти на точку. Лисий описує алгоритм: вага спорядження – приблизно 30 кілограмів, включно з їжею, повербанками та зброєю; помилка в цей час може коштувати надто дорого. Рельєф після підтоплення ускладнює кожен крок – пісок засмоктує, швидкість падає, а дрони шукають будь-який рух.
«Є там золоті п’ять хвилин, за які можна перебратися. Всі речі викидаємо на пірс, там уже одягаємо сумки на себе, всю зброю і – вперед»
«Очікування були страшні. Я думав, що зараз ми там висадимося, куча руских, почнеться мінометка – і все»
Реакція: плече побратима і гумор проти страху
Далі приходить те, без чого не витримати – командна підтримка. У підрозділі Лисого взаємодопомога працює як система виживання: хтось прикриває, хтось тягне вантаж, хтось розряджає нерви жартом. Це не про легковажність, а про психогігієну на лінії бойового зіткнення. Коли довкола вибухи й зависокий темп ризику, навіть коротка усмішка повертає концентрацію і контроль. Сам Лисий каже, що саме це допомагає прожити наступну годину, зміну, ротацію.
«Ми завжди намагалися підтримати один одного, посміятися. Бо жарти – це там найголовніше»
Наслідки: поранення, зима і повітряні загрози
Раніше здавалося, що найгірше – артилерія, але тепер повсюдно домінують дрони. Сьогодні одна з найбільших загроз – постійні прольоти FPV, від яких рятує лише пильність і дисципліна маскування. З настанням холодів ситуація ускладнилася: Дніпро може скувати кригою, температура падає, а піщаний ґрунт після підтоплення перетворює рух у виснажливий марафон. У бойових виходах трапляються ураження – поранення отримували і човняр, і бійці підрозділу, проте усі вижили в описаному Лисим епізоді; водночас, як зізнається він, зміна, яку вони змінювали, була повністю травмована.
«Нам і в пішко прилетіло. Тоді і лодочник постраждав, і всі – “300”. Слава Богу, всі вижили. Але зміну, яку ми міняли, на жаль, усіх поранило»
Психологічне навантаження тисне і після виходів. Мить сумніву – і думка про те, що додому можна не повернутися, звучить надто реально. Та коли серце вирівнює ритм, бійці знову беруться до служби.
«Було таке, що думав: уже не вернешся, не побачиш сім’ю. Потім якось себе заспокоюєш – і продовжуєш службу далі»
- Постійний моніторинг неба – щоденна протидія FPV-дронам і іншим засобам повітряного ураження.
- Складні маршрути пересування – піщаний рельєф після підтоплення сповільнює і виснажує групи.
- Побутові тригери – навіть під час поїздки в магазин мозок перемикається на бойові сценарії, щоб уникнути виявлення.
Що далі: служба триває і заклик не ховатися
Попереду – нові ротації та завдання на тих самих берегах, де рахують хвилини і секунди. За логікою бойових дій, загроза дронів залишиться ключовим фактором ризику, а зима – випробуванням для витривалості та логістики. Лисий говорить прямо: йти служити, не ховатися, звертатися до друзів і знайомих у війську, бо фронт потребує міцних плечей. Саме завдяки таким бійцям Державна прикордонна служба України залишається надійною опорою системи МВС і складовою оборони держави.
«Я вважаю, що нічого не треба боятися. Йти служити, не ховатися… Треба просто до них звертатися і йти служити»
Serg Kulyk is the most experienced member of our team and a graduate of the Kyiv University of Culture. As a private journalist, he has worked with many media outlets, developing his skills as an OSINT researcher. Using the latest technologies, Sergcreates deeply analytical materials, always relying on verified facts and truthful information.