Бій у Серебрянському лісі: офіцер Лакі з Луганського 3-го прикордонного загону, полон ворога і вихід через річку

Де зникають підрозділи і «з’їдає» ліс – там рішення командира важать більше за будь-які схеми. Саме такою стала історія офіцера Державної прикордонної служби з позивним Лакі, оприлюднена МВС у межах спільного проєкту з РБК-Україна. Це розповідь про бій, де кілька кроків відділяли життя від смерті і де ініціатива рятувала людей.

Передумови: «Бермудський трикутник» на Луганщині

Восени 2024 року Серебрянський ліс на межі Луганської та Донецької областей став символом надскладної оборони – місцем, де ворог методично «викурював» позиції артилерією, дронами та запалювальними боєприпасами. Офіцера з позивним Лакі перекомандирували до Луганського 3-го прикордонного загону у складі Бригади Гвардії Наступу «ПОМСТА». Формально він був командиром, фактично – брав на себе найризиковіші ділянки і вже за два дні прийняв перший серйозний бій. На цих рубежах прикордонники діяли як піхота – тримали оборону проти чисельно переважаючого противника, де кожне рішення могло коштувати життя підлеглих.

Ключова подія: безперервний тиск і бої в лісі

Штурми розпочалися раптово і жорстко: зі снайперської роботи ворога, поранень і швидкого посилення позицій. Противник наступав масовано – 14 осіб одночасно на різні точки, тоді як оборону на окремих ділянках тримали лише четверо. Ворог змінював тактику на ходу: коли не вдавалося взяти позицію з першого разу, в хід ішли артилерія, дрони зі скидами, запалювальні боєприпаси та гази; бліндажі осипалися, укриття втрачались. Лакі лишався на рубежі, евакуював поранених під мінометним вогнем, а після одного з обстрілів отримав третю контузію – без евакуації, повернувся до служби. У бою, коли ворог зайшов у тил і зник зв’язок із групою, офіцер діяв самостійно, відстрілювався повним боєкомплектом і вивів підкріплення; позицію відбили, однак двоє побратимів загинули.

«Коли заїжджаєш на позиції з тилу, здається, що вибухи – всюди. Ти не розумієш, де ворог, де свої. Просто працюєш».

Інша фаза війни: відкриті поля Харківщини і смілива розвідка

Згодом Лакі працював на іншому напрямку – на Харківщині, де відкритий рельєф, міновані підходи і постійні дрони змінювали правила бою. Під час одного з виходів підрозділ виявив ворожий бліндаж, з якого коригували вогонь по українських позиціях. Чекати підкріплення означало втратити ініціативу, тож офіцер діяв особисто – зайшов у бліндаж без бронежилета і змусив трьох окупантів скласти зброю. Полонені надали цінну інформацію про маршрути, склад штурмових груп і плани, яку негайно передали до штабу для подальшого використання.

Коли один проти шести: тиск у лісі та рішення на межі

Повернувшись у Серебрянський ліс, підрозділ зіткнувся з ще більшою перевагою противника – на окремих ділянках співвідношення доходило до один-до-шести. Ворог намагався замкнути кільце, перекрити шляхи відходу і змусити захисників скласти зброю. Боєкомплект був обмеженим, зв’язок – нестабільним, відстані – мінімальними. На цьому тлі командир ухвалив рішення, яке вирішило долю людей.

Операція «Річка»: тихий вихід і збережені життя

Єдиний шанс – діяти непередбачувано. Лакі організував вихід вздовж водойми – у воді, в холоді й повній тиші, малими синхронними групами, фактично «під носом» у ворога. Не використовуючи світло і уникаючи зайвих звуків, підрозділ залишив оточення там, де противник найменше цього чекав. Так операція «Річка» завершилася головним результатом – вихід з оточення без втрат і зі збереженим особовим складом.

«Ми розуміли: якщо нас помітять – другого шансу не буде».

Як відреагували: офіційна публікація і мета проєкту

20 січня 2026 року о 17:30 Міністерство внутрішніх справ України оприлюднило цю історію у межах спільного проєкту «Творці історії. Щоденник» із РБК-Україна. У фокусі – реальні свідчення захисників системи МВС, їхні думки та досвід, зафіксовані від першої особи. Мета ініціативи – зберегти достовірні оповіді нацгвардійців, поліцейських, рятувальників, прикордонників і ветеранів, аби суспільство краще усвідомлювало реалії війни та передало духовний досвід наступним поколінням.

Що змінилося: результати боїв і дані для штабу

Події у Серебрянському лісі та на харківському напрямку мали конкретні наслідки, які вже можна зафіксувати за офіційною розповіддю МВС.

• Зірвані штурми завдяки узгодженій роботі артилерії, АГС і дронів – там, де оборона діяла «в зв’язці», атаки противника ламалися.
• Отримані свідчення полонених про маршрути, склад штурмових груп і плани ворога – інформацію передано до штабу для підготовки наступних дій.
• Операція «Річка» забезпечила вихід підрозділу з повного оточення без втрат і збереження особового складу.

Що чекає попереду: фіксація історій і адаптація на фронті

Надалі МВС продовжить документувати свідчення захисників у проєкті «Творці історії. Щоденник», аби зберегти голос фронту в автентичному вигляді. Для підрозділів ДПСУ пріоритетом залишатимуться підготовка, координація і гнучка тактика, особливо на ділянках із перевагою противника. Досвід бійців, як-от офіцера Лакі, допомагає планувати дії в умовах постійних дронових і артилерійських загроз. Ці історії – про відповідальність за людей і про рішення, які рятують життя.