«В пошуках втраченого сенсу» у Києві: що покаже виставка Матвія Вайсберга до Дня пам’яті жертв Голокосту

Чи може мистецтво повернути людині сенс після катастрофи? Саме з цього питання починається київська історія про пам’ять і відповідальність – у день, коли світ згадує жертв Голокосту, у центрі столиці відкрили проєкт, що ставить незручні, але необхідні запитання. В Українському Домі показали, як особиста оптика художника перегукується з трагедіями епохи.

Пам’ять як точка відліку: чому ця виставка з’явилася саме зараз

В основі проєкту – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який щороку нагадує про обов’язок пам’ятати та свідчити. Кураторська логіка поєднала теми Голокосту й Бабиного Яру із сучасним досвідом насильства як спільним викликом для людяності. Організатори – Національний центр «Український Дім» та Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» – обрали формат діалогу архівів, свідчень і мистецтва. Через роботи Матвія Вайсберга відвідувачі занурюються в особисту історію родини автора та ширший контекст ХХ–ХХІ століть. Такий підхід дозволяє побачити, як індивідуальний досвід віддзеркалює колективну травму. Водночас виставка працює як запрошення до розмови про співчуття, відповідальність і пам’ять у теперішньому часі.

Відкриття у «Українському Домі»: ключові факти і деталі

27 січня у Києві відкрили виставковий проєкт «В пошуках втраченого сенсу. Матвій Вайсберг». Експозиція поєднала архівні матеріали, свідчення очевидців, музичні та мистецькі твори, а також роботи київського художника, що протягом трьох десятиліть послідовно досліджує теми пам’яті, війни та міста. Представлено понад 200 живописних і графічних творів, зокрема серії «Чужі доми», «Слабкий антропний принцип», «Місто Брейгеля», «Майдан», «Дорожній щоденник», «Тонка червона лінія». Центральний цикл – «Сім днів» – постає як візуальна метафора руху від темряви до світла і пошуку сенсу після втрати. Захід організовано спільно Українським Домом та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр».

Виставковий проєкт «В пошуках втраченого сенсу. Матвій Вайсберг» відкрився 27 січня у Національному центрі «Український Дім» та триватиме до 15 лютого 2026 року.

Хто і як відреагував: участь держави, дипломатів і спільноти

На відкриття прийшли представники органів державної влади, дипломатичного корпусу, культурної спільноти й громадських організацій. Вітальні промови виголосили заступниця Керівника Офісу Президента України Олена Ковальська, заступник Міністра культури України Іван Вербицький та Надзвичайний і Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський. У межах офіційної частини Олена Ковальська вручила Матвію Вайсбергу державну відзнаку – почесне звання «Заслужений художник України». Також виступили директорка «Українського Дому» Ольга Вієру, директорка заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова та голова Асоціації колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів, який пережив Голокост, Борис Забарко. Офіційні промови підкреслили, що подібні ініціативи особливо важливі в умовах повномасштабної війни – вони посилюють увагу до цінності людського життя та необхідності міжнародного захисту.

Перші наслідки: що змінилося після старту проєкту

Відкриття дало зрозуміти, що мистецтво може працювати як публічна платформа пам’яті та діалогу. Уже зараз у фокусі – поєднання індивідуальної історії художника з національною пам’яттю, а також увага до сучасного досвіду насильства. Сам художник підкреслив значення проєкту для себе і для України, пояснивши, як серії робіт співвідносяться з переживанням втрати та поверненням сенсу.

• Стартувала велика експозиція з понад 200 живописних і графічних робіт, що охоплюють творчі цикли останніх трьох десятиліть.
• Матвію Вайсбергу вручено державну відзнаку – почесне звання «Заслужений художник України», оголошену під час офіційної частини.
• Посилено суспільну увагу до тем Голокосту, Бабиного Яру та сучасних проявів насильства як спільного виклику для людяності.

Попереду – тривалий показ: які перспективи

Виставка триватиме у Національному центрі «Український Дім» до 15 лютого 2026 року, що дає час широкій аудиторії побачити повний зріз робіт художника та осмислити їх у контексті пам’яті. У наступні місяці й роки проєкт залишатиметься актуальним на тлі триваючих викликів для суспільства. Відвідувачі матимуть можливість повернутися до теми неодноразово, відкриваючи нові сенси в діалозі архівів, свідчень і мистецтва. Така тривалість показу дозволяє поступово формувати сталу культуру вшанування і відповідального осмислення минулого.