Юрій Нікула: чому 3 лютого лунає хвилина мовчання – треті роковини загибелі прикордонника

Чому саме ця дата змушує зупинятися й мовчки дякувати? 3 лютого – день, коли згадують прикордонника Юрія Нікулу, сержанта, котрий пройшов крізь найгарячіші позиції на сході країни. Його історія – це шлях від мобілізації до останнього бою, а далі – до збереженої пам’яті.

Передумови: мобілізація й служба наставника

На початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, Юрія Нікулу мобілізували до Державної прикордонної служби України. Маючи сержантський досвід, він став опорою для молодших побратимів – допомагав опановувати зброю, ділитися навичками та розумінням тактики бою. Його підрозділ працював на лінії зіткнення там, де кожен метр позицій мав ціну життя. Далі були ротації та задачі в районах, які карта війни позначала як «найгарячіші точки Донеччини». Саме там формувалася командирська репутація Нікули – безкомпромісна у виконанні наказу й уважна до тих, кого він навчав.

Ключова подія: бій за Бахмут і фатальні поранення

3 лютого 2023 року під час запеклої оборони позицій у Бахмуті сержант Юрій Нікула зазнав важких кульових поранень. Евакуаційний автомобіль, що здійснював вивезення пораненого, потрапив під обстріл і був знищений. Згодом стало відомо: отримані ушкодження були несумісні з життям. У серпні того ж року надійшло остаточне підтвердження загибелі військовослужбовця – офіційна крапка, на яку родина, побратими та служба чекали кілька місяців.

«Інформаційний ресурс об’єднує історії наших полеглих захисників. Якщо ви знали прикордонника та маєте інформацію, яку хочете додати, скористайтеся формою на сайті».

Реакція: хвилина мовчання та відкриті сторінки пам’яті

Сьогоднішнє нагадування про Юрія Нікулу з’явилося в рубриці «Хвилина мовчання» на офіційному ресурсі МВС. Департамент комунікації МВС підкреслює: держава щодня вшановує воїнів, полеглих унаслідок російського вторгнення. До матеріалу додано посилання на книгу пам’яті органів системи МВС, де зібрано підтверджені життєписи загиблих захисників. Там кожен, хто знав Юрія, може ділитися перевіреною інформацією, аби персональна історія не губилася в загальному списку втрат.

Наслідки: як зберігають імена та факти

Публікація до третіх роковин – це не лише вшанування, а й робота з пам’яттю, що має конкретні результати. Вона фіксує фактологію служби та загибелі, відкриває джерела для доповнення біографій і підкреслює безперервність пам’ятання.

• На сайті МВС 03.02.2026 о 09:00 оприлюднено матеріал про треті роковини загибелі Юрія Нікули – з точними датами та обставинами.
• Повідомлення містить посилання на книгу пам’яті органів системи МВС, де систематизовано історії полеглих захисників.
• Окремо наголошено: держава й суспільство щоденно вшановують усіх, хто загинув унаслідок російського вторгнення, – пам’ять підтримується у публічному інформаційному просторі.

Що далі: продовження документування та вшанування

Надалі історія кожного військовослужбовця буде й надалі доповнюватися – через свідчення родичів, побратимів і офіційні дані. Очікується, що «Хвилина мовчання» залишатиметься регулярною практикою, яка фіксує імена й дати та робить їх доступними для всіх. Запрошення додавати підтверджену інформацію до книги пам’яті означає, що спадок Юрія Нікули – це не лише спогад, а й ретельно збережений факт служіння, який залишиться у відкритому доступі для наступних поколінь.