Життя заради життя: чому рятувальник-верхолаз з ДСНС Київщини бере найвищі ризики – історія Івана Хмельницького

Коли підйомні крани та автовежі відступають, починається робота людей мотузок і вузлів. Саме там, на висоті та серед уламків, з’являється сержант ДСНС Іван Хмельницький – рятувальник-верхолаз, який працює там, де техніка безсила. Його шлях – від першого рішення піти на спеціалізацію до щоденних виїздів у прифронтові регіони – це послідовність кроків, у яких головне правило незмінне: життя заради життя.

Як усе почалося: війна і запит на нову спеціалізацію

Раніше висотні роботи в аварійних зонах були рідкістю, сьогодні – буденність. Масовані обстріли змінюють конфігурацію міст: пошкоджені багатоповерхівки, зруйнована критична інфраструктура, небезпечні конструкції, до яких не дістатися стандартними засобами. На цьому тлі в підрозділах ДСНС Київщини сформувався запит на вузькопрофільних фахівців. Іван Хмельницький служить у системі вже чотири роки – фактично з початку повномасштабного вторгнення – і саме в цей період обрав шлях верхолаза. Рішення було швидким, але виваженим: спеціальність, що потребує витримки, точності та командної взаємодії, стала логічною відповіддю на реалії війни.

Ключовий момент: навчання, перший виїзд і робота на складних об’єктах

Підготовка почалася з інтенсивних курсів і практики: від опанування страхувальних систем і вузлів до відпрацювання алгоритмів на висоті. Далі – перший виклик майже одразу після завершення навчання. Саме там знадобилося все, що відточували під час тренувань, – кожен рух і кожне кріплення. Потім були виїзди у Харківську область, на об’єкти Київщини, а також робота в Чорнобильській зоні, де додаткову складність накладає стан інфраструктури. Публікація історії датована 04 лютого 2026 року о 12:15 – це фіксує офіційний хронологічний етап і підтверджує актуальність служби верхолазів у структурі МВС.

«Хотілося розвитку і справжньої справи… Подали запит – і я погодився. Робота справді цікава», – згадує Іван Хмельницький.

Реакція і команда: підтримка, контроль і технології

У підрозділі аварійно-рятувального загону спеціального призначення ставку роблять на взаємодію. Колеги страхують, куратори контролюють, а для моніторингу складних зон використовують дрони та камери – це допомагає передбачити ризики і працювати швидше. Атмосфера підтримки почалася ще на навчанні і стала фундаментом у реальних умовах – від відпрацювання технік до психологічної стійкості. Водночас дисципліна кожного – ключ: самостійна перевірка вузлів, кріплень і спорядження перед підйомом рятує життя.

Що змінилося: безпека, нові завдання і визнання

Висотні роботи у зоні руйнувань – це завжди про точність і холодну голову. Хоч адреналін з часом змінюється досвідом, небезпека не зникає – особливо коли доводиться працювати під обстрілами. Рятувальники визнають: мотузки не люблять холоду, спеки і гострих кутів, але саме у таких умовах і доводиться діяти. За професіоналізм і витримку Івана Хмельницького відзначили – він нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в службі», що офіційно підтверджує рівень довіри та якості його роботи.

• У підрозділі сформовано стійку практику контролю безпеки: індивідуальна перевірка спорядження плюс командна підстраховка і відеоспостереження.
• Після завершення підготовки перші практичні завдання виконані оперативно – знання і навички застосовані одразу на критичній інфраструктурі.
• Географія виїздів розширилася: Харківська область, Київщина і об’єкти Чорнобильської зони увійшли до постійної зони відповідальності.

Попереду: навчання інших і безперервний досвід

Зараз Іван не лише працює у складі бойової зміни, а й передає досвід колегам – виїжджає як інструктор у різні регіони, зокрема до Полтави, Чернігова та Львова. Потреба у фахівцях-верхолазах зберігатиметься, доки триватимуть руйнування інфраструктури – а отже, пріоритетом залишаться підготовка кадрів і стандарти безпеки. Логіка подій підказує: роль спеціалістів, здатних дістатися туди, де не працює техніка, лише зростатиме. ДСНС України продовжить балансувати між швидкістю реагування та жорсткими вимогами до безпеки – щоб кожен підйом завершувався порятунком.

«Ти залежиш від себе: сам перевіряєш кріплення, сам в’яжеш вузли, сам лізеш. Напарник – на підстраховці. Це дисципліна, яка зберігає життя», – пояснює рятувальник-верхолаз.

«Коли поруч падає, і ти все одно йдеш у той напрямок – тоді адреналін серйозний. Але ми тримаємося», – додає Іван.

Матеріал підготовлено за офіційними даними ДСНС Київщини; комунікацію забезпечив Департамент комунікації МВС.