Віталій Пелих – річниця загибелі біля Торецька: що сталося на спецоперації і чому його пам’ятають

Ім’я «Залізний» стало синонімом витримки та відповідальності. Його носив поліцейський Віталій Пелих, який у вирішальну мить зробив вибір на користь життя побратима – і заплатив найвищу ціну. Сьогодні згадуємо його шлях і останній бій.

Шлях служіння: що передувало

До фронтових буднів Віталій пройшов довгий професійний шлях. Він мав 19 років служби в поліції охорони – підрозділі, де вміння діяти чітко та відповідально є нормою. Раніше працював у мирних умовах, однак у 2024 році ухвалив рішення приєднатися до стрілецького батальйону поліції особливого призначення. Саме тоді з’явився його позивний – «Залізний», який швидко став відомим серед побратимів. Батальйон виконував завдання на Донеччині, зокрема поблизу Торецька, де лінія зіткнення змінюється щодня. Досвід служби, дисципліна та вміння тримати удар стали для нього фундаментом у нових, бойових реаліях.

Спецоперація біля Торецька: хронологія події

За повідомленням МВС від 07 лютого 2026 року (час публікації – 09:00), підрозділ Пелиха вийшов на виконання спецоперації зі знищення укріплень окупантів. Завдання виконали успішно і розпочали організований відхід. У цей момент ворожий дрон-камікадзе влучив у бронетехніку, де перебував «Залізний». Попри важке поранення, Віталій зміг передати турнікет товаришу по службі, чим врятував йому життя. Медики боролися за життя бійця ще кілька годин – поранення виявилися несумісними з життям.

За даними Департаменту комунікації МВС: підрозділ успішно знищив укріплення противника і під час відходу бронетехніку уразив ворожий дрон-камікадзе; попри поранення, Віталій Пелих передав турнікет побратиму, що зберегло тому життя.

Пам’ять і підтримка: як відреагували

Новину про роковини підтвердив Департамент комунікації МВС, нагадавши про службу та останній бій Віталія. Побратими згадують, що він мріяв, аби донька знала – батько завжди буде її захисником, навіть коли його немає поруч. В Україні щодня вшановують загиблих унаслідок російського вторгнення, і історія «Залізного» – частина цієї спільної пам’яті. Більше фактів та біографічні деталі зібрані в книзі пам’яті органів системи МВС, що акумулює історії полеглих захисників.

Наслідки та значення вчинку

Подія має конкретні виміри – людський, професійний і моральний. У першу чергу йдеться про врятоване життя побратима, яке стало можливим завдяки рішучу дію під вогнем. Також про родину, для якої Віталій був опорою, і про спільноту, що береже його ім’я серед тих, хто стояв за країну. Зараз пам’ять про нього підтримують не лише словами, а й цифровими архівами, що фіксують правду війни.

• Врятоване життя співслужбовця – результат швидкої передачі турнікета у критичну мить.
• Підтверджені офіційні дані про обставини загибелі, оприлюднені МВС 07 лютого 2026 року.
• Увічнення імені в книзі пам’яті МВС – централізоване збирання історій полеглих для суспільної та родинної пам’яті.

Що далі: як зберігатимуть пам’ять

Надалі історію «Залізного» продовжать розповідати побратими й рідні, а також офіційні ресурси, що документують перебіг війни. МВС закликає долучатися до наповнення книги пам’яті – це допоможе зберегти факти та свідчення для наступних поколінь. У перспективі такі матеріали стануть основою для вшанувань і досліджень, а значить – іще одним щитом правди про кожного, хто захищав Україну.