Як працює реабілітаційний центр 50-го полку Нацгвардії: історії відновлення, методи і плани

Чи може зал для занять стати місцем, де повертається тиша у голові, а тіло слухається знову? У 50-му полку Національної гвардії України відповіли дією – і створили простір, де реабілітація військових і ветеранів працює щодня. Тут відновлення – не гучне слово, а послідовний шлях, який ідуть разом.

Як усе починалося: шлях від травми до ідеї спільного простору

Раніше багато бійців, як Олег Бобик, стикалися з наслідками контузій та стресу: порушення сну, заїкання, замкнутість. Два роки потому він повернувся до служби і вирішив підтримати інших – бо знає, наскільки важливо не залишатися з проблемами наодинці. На цьому тлі народилася ідея створити реабілітаційний центр 50-го полку – місце, де доступні і професійна допомога, і плечі побратимів. Контекст простий і водночас промовистий: на війні травмується не лише тіло, а й свідомість, і всім потрібен простір для послідовного відновлення. Так з’явився задум, який об’єднав військових у спільній справі.

Запуск ініціативи: хто зробив і що було створено

Тепер, станом на 31 січня 2026 року, МВС розповідає: центр звели з нуля самі військові та ветерани 50-го полку. Вони шукали меценатів, проводили благодійні аукціони, збирали матеріали і власноруч, у вільний від служби час, будували та ремонтували приміщення. Простір спроєктували з акцентом на безпеку та доступність: кнопки виклику в туалетах, адаптивний душ – щоб допомога була поруч у критичний момент. Це не гучний відкриття-проєкт, а продумана і наполеглива робота спільноти, що розуміє потреби своїх.

«У нас всюди продумана безпека: кнопки виклику в туалетах, адаптивний душ. Якщо, не дай Боже, хтось впаде чи стане зле – допомога буде одразу», – офіцер 50 полку НГУ Руслан Павлов.

Методи відновлення: індивідуальні програми, рух і підтримка

Сьогодні центр пропонує повний спектр реабілітаційних послуг: масаж, мануальну терапію, фізіо- та кінезотерапію, лікувальну фізкультуру, адаптивний спорт і роботу з психологом. Ключ – індивідуальний підхід до кожного: терапію будують навколо того, що близько людині, аби повернути інтерес і мотивацію до руху. Тренування стають не просто вправами, а маршрутом до контролю над тілом і думками.

«Ми завжди відштовхуємося від того, що людині ближче. Якщо їй подобається спорт, наприклад футбол, ми підлаштовуємо терапію під це. М’яч, рух, інтерес – усе працює на відновлення», – фізичний терапевт Олександр Цибенко.

Живі історії: як підтримали і що сказали учасники

Реакція спільноти – тиха, але показова. Ветерани повертаються по допомогу і залишаються, щоб підставити плече іншим. Олег Бобик, пройшовши свій шлях реабілітації, з’являється у центрі вже як той, хто підтримує – бо знає, як легко замкнутися, і як важливо мати вибір між шкідливими «втечами» та роботою над собою. Для Юрія Сорочинського, який переніс поранення та ампутацію, місцева атмосфера дорівнює зв’язку з побратимами і моральному відновленню – розмови і спільні заняття тут не менш важливі, ніж тренажери.

«Людина має сама зрозуміти, що їй потрібна допомога. Не закриватися в собі… А тут є вибір – і можливість зайнятися собою», – військовий Олег Бобик.

«Тут всі свої… Це не лише фізична, а і моральна реабілітація. Тут друзі, підтримка, розмови», – ветеран Юрій Сорочинський.

Що вже змінилося: перші результати і відкриті двері

Вже зараз можна побачити конкретні наслідки запуску. Центр працює як спільний майданчик відновлення і для тих, хто в строю, і для тих, хто повертається до цивільного життя. А головне – тут ніхто не залишається сам на сам зі своїм болем.

• Створено безпечний і доступний простір з продуманими елементами безпеки – кнопками виклику та адаптивним душем.
• Налагоджено повний цикл реабілітації: від фізіотерапії та ЛФК до психологічної підтримки і адаптивного спорту.
• Запроваджено відкритий формат: центр доступний військовим та ветеранам усіх підрозділів, а також цивільним з інвалідністю.

Що чекає попереду: розвиток напрямів і нові можливості

Далі команда планує розширення: басейн, нові напрями реабілітації, творчі заняття. У перспективі – спільні лекції зі спеціалістами, перегляди на великому екрані, робота з матеріалами на кшталт глини, що допомагають відновленню дрібної моторики та уваги. Попереду – системне нарощення можливостей без втрати головного принципу: індивідуального підходу і спільної підтримки.

«Хотілося б розвиватися далі: басейн, нові напрямки реабілітації, творчі заняття… Все обмежується лише фантазією», – командир 50 полку імені Семена Височана Нацгвардії України Вадим Ліневський.