Чому Владислава Гераскевича підтримали прикордонники, поліція і Президент – історія шолома пам’яті на Олімпіаді-2026

Чи може пам’ять бути порушенням правил спорту? Цим запитанням 13 лютого 2026 року задалася вся спортивна Україна, коли Владислав Гераскевич з’явився на олімпійській трасі у шоломі з портретами загиблих українських атлетів. Відповідь, здається, дала країна – «Пам’ять – це не порушення».

Як усе починалося: контекст і мотив

Напередодні стартів на зимових Олімпійських іграх-2026 в Італії український скелетоніст і представник Спорткомітету Державної прикордонної служби України вирішив присвятити свою участь пам’яті спортсменів, убитих під час повномасштабної війни. Історія його жесту народилася не зі скандалу, а зі скорботи та вдячності тим, хто не встиг реалізувати свій потенціал через російську агресію. Раніше атлет уже порушував публічно важливі теми, і цього разу зробив це максимально особисто – через спортивний інвентар та символіку. Саме так на тренуванні перед офіційними заїздами він вийшов із шоломом, на якому зображено обличчя загиблих. Послання було простим і впізнаваним: пам’ять має бути видимою навіть тоді, коли ти на швидкості мчиш крижаним жолобом.

Ключова подія: шолом пам’яті та реакція суддів

Під час тренувального заїзду на олімпійській трасі в Італії Гераскевич використав шолом із портретами загиблих українських спортсменів. Цей крок спортсмена-прикордонника одразу привернув увагу світових медіа і глядачів, ставши особистою даниною тим, хто не повернувся зі фронту. На тлі цього з’явилося рішення про дискваліфікацію українського спортсмена, яке викликало хвилю обурення і запитань до принципів та меж правил на Іграх. Замість розпалювання конфлікту атлет підкреслив, що виступає заради пам’яті та справедливості, а не заради політичних акцій. Подія стала відправною точкою для суспільної дискусії: де проходить межа між людяністю та регламентом?

«Я змагатимуся за них», – сказав Владислав Гераскевич, пояснюючи сенс шолома пам’яті.

Хвиля підтримки: що сказали прикордонники, поліція і Президент

Невдовзі після оприлюднення рішення про дискваліфікацію свої позиції висловили державні інституції. Військовослужбовці 7 Карпатського загону зі Львівщини сфотографувалися з написом «Пам’ять не є порушенням», демонструючи солідарність зі спортсменом Спорткомітету ДПСУ. У відомстві підкреслили: вшанування загиблих – це про повагу та людяність, а не про політичні меседжі. Свою підтримку додали й у Патрульній поліції України, заявивши, що пам’ять про тих, кого забрала війна, – невід’ємне право суспільства. Рішуче відреагував і Президент України Володимир Зеленський, назвавши дискваліфікацію несумісною з принципами олімпізму та наголосивши на вартості пам’яті в час війни.

«Спорт не означає безпам’ятство. Шолом із портретами загиблих – це про шану і пам’ять. І в цьому немає порушення правил», – зазначив Президент, водночас нагадавши, що за час повномасштабної війни були вбиті , тоді як на Іграх беруть участь .

«Вшанувати тих, кого забрала війна, – це людяність і повага. Це наше право пам’ятати», – підкреслили в Патрульній поліції, підтримавши українських спортсменів.

Безпосередні наслідки: що вже змінилося

Після публічних заяв силових структур та Глави держави тема перейшла зі спортивних стрічок у площину суспільної етики та міжнародних стандартів. Меседж «Пам’ять – це не порушення» став об’єднавчим для прикордонників, поліцейських і вболівальників, посилюючи моральну підтримку національної збірної. Водночас українська сторона наголосила на послідовності: спорт не може відмежовуватися від реальності війни, коли йдеться про гідність і вшанування загиблих. Офіційні заяви створили чіткий фрейм дискусії: пам’ять – поза політикою, а її прояви мають бути захищені від довільних трактувань. Питання тепер спрямоване до міжнародних організаторів – як узгодити регламенти з базовими людськими цінностями.

• 7 Карпатський загін зі Львівщини публічно підтримав Гераскевича, зафіксувавши позицію на фото з написом «Пам’ять не є порушенням».
• Патрульна поліція України заявила, що вшанування загиблих – це право і прояв людяності, а не політика.
• Президент України Володимир Зеленський розкритикував дискваліфікацію і навів дані: за час повномасштабної війни загинули 660 українських атлетів і тренерів, тоді як на Іграх беруть участь 13 росіян під «нейтральними» прапорами.

Що далі: перспективи та запитання до світу спорту

Надалі увага прикута до можливих рішень міжнародних спортивних структур щодо інциденту та до стартів української команди на Олімпіаді-2026. Історія шолома пам’яті вже вийшла за межі окремої дисципліни, піднісши дискусію про межі дозволеного на аренах, де традиційно домінує регламент. У перспективі ця тема змусить організаторів чіткіше окреслити, як поєднати правила з базовими правами спортсменів на вшанування загиблих. Українське суспільство очікує відповідей, а світовий спорт – випробування на зрілість і послідовність принципів.