Повернення на «Кордон незламних»: історія Артура від Бахмута до «Нижанковичів»

Чи завжди поранення ставить крапку в строю? Історія Артура доводить: ні. Після фронту й складної реабілітації він знову на службі – тепер там, де уважність щодня рятує життя.

Від архітектора до прикордонника: що передувало

Артур приєднався до Державної прикордонної служби України у 2020 році після строкової служби. За освітою він – архітектор, однак свідомо обрав військову форму. З початком повномасштабного вторгнення його маршрут проліг на західний кордон, де він ніс службу в перші місяці війни. Згодом Артур добровільно вирушив у зону активних бойових дій, посиливши оборону там, де вона була найбільш потрібна. У складі зведеного загону «Львів-2» він працював на Київщині – в Ірпені та Бучі, де наслідки російського вторгнення стали символами руйнування. Далі були ротації на Донеччину – Краматорськ і зруйнований Бахмут, де щоденні обстріли стали буденністю.

Ключовий перелом: обстріл і боротьба за відновлення

У Бахмуті під час чергового обстрілу Артур зазнав тяжкого поранення – уламки вразили голову та ногу. Після евакуації – низка операцій, титанові протези, три переломи ноги та майже шість місяців реабілітації. У цей період він заново вчився ходити, відновлюючи не лише рухливість, а й готовність повернутися до строю. Попри випробування, рішення Артура залишилося незмінним: служити далі, там, де принесе найбільшу користь. Саме так почався новий етап його кар’єри на кордоні.

«Коли ми їхали через Ірпінь і Бучу, душа просто розривалася… Ти дивишся на це і хочеш лише одного – щоб за все це була відповідь».

Повернення в строю: щоденна служба на кордоні

Зараз Артур – кінолог у пункті пропуску «Нижанковичі». Разом із службовою собакою, німецькою вівчаркою Боні, він щоденно оглядає транспорт і вантажі. Боні натренована на пошук вибухових речовин і зброї, тож кожна перевірка – це робота на випередження потенційних загроз. За офіційною інформацією, ДПСУ є невід’ємною складовою системи МВС, а робота прикордонників у тилу так само критично важлива, як і на передовій. На пунктах пропуску зосереджено превенцію диверсій і можливих терактів – саме тут уважність зменшує ризики для цивільних і військових.

«Якщо я не там, на Сході, то я тут допомагаю. Я охороняю державний кордон і знаю – це теж важливо».

Реакція та підтримка: як це сприймають

У відомствах наголошують: прикордонники першими зустрічають загрози й щодня тримають рубежі. Повернення військових після поранень на посади, де потрібні дисципліна і досвід, – показова практика, що підсилює безпеку держави. Громадськість відзначає важливість роботи на пунктах пропуску, де відповідальність і професійність знижують ризики для тисяч людей щодня. Медіа розповідають про історії бійців, які, як Артур, після поранень знаходять свою нішу служіння в тилу. Така увага формує суспільне розуміння, що війна триває не лише на фронті.

Помітні зміни: що вже відбулося

Повернення Артура до служби стало частиною ширшого процесу підсилення кордону фахівцями з бойовим досвідом. Його нова роль і щоденні завдання демонструють, як фронтові навички трансформуються у превенцію загроз у тилу. Це – про системність, де кожна ланка підвищує стійкість держави.

• Артур пройшов майже шість місяців реабілітації після тяжкого поранення та повернувся до строю.
• Він несе службу як кінолог у пункті пропуску «Нижанковичі», працюючи з вівчаркою Боні.
• Щоденні огляди транспорту й вантажів спрямовані на запобігання диверсіям і терактам на кордоні.

Що далі: перспективи служби та безпеки

Надалі акцент ДПСУ залишатиметься на комплексній безпеці пунктів пропуску та підготовці кінологічних пар. Досвід бійців, які пройшли фронт, і надалі підсилюватиме якість перевірок на кордоні. Зі зростанням потоку людей і вантажів саме такі фахівці, як Артур, посилюватимуть превентивні можливості держави. Їхня стійкість і професіоналізм – це ресурс, який працює на безпеку щодня.