Що сталося під Білогорівкою? Історія гвардійця Максима Биця та його останнього бою

Ким був чоловік, який залишив креслення інженера заради снайперської гвинтівки? Історія гвардійця Максима Биця – це шлях від мирного фаху до найгарячіших точок фронту. Розкладаємо події по датах і місцях, аби зберегти пам’ять без прикрас і домислів.

Шлях до фронту: як інженер став снайпером

Раніше Максим за освітою був інженером-будівельником, але мріяв про професійний військовий шлях. До початку повномасштабного вторгнення він пройшов строкову службу, здобувши базовий військовий досвід. Від перших днів великої війни його мобілізували до 8-го полку оперативного призначення НГУ, де він ніс службу як снайпер. На старті 2022 року Максим долучився до оборони та звільнення Київщини, працюючи на ділянках, де вирішувалася доля столиці. Його шлях проліг через Гостомель, Бучу та Мотижин – населені пункти, що стали символами спротиву. Ці події заклали основу для подальших бойових завдань на сході країни.

Ключова подія: вересень 2022 – бій поблизу Білогорівки

З червня 2022 року підрозділ, у якому служив Максим, отримував завдання на найскладніших напрямках сходу. Боєць воював у Сєвєродонецьку, Лисичанську та Білогорівці, де інтенсивність боїв не спадала. 11 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки на Луганщині життя військового обірвала ворожа куля. Місце і дата зафіксовані у повідомленні МВС, що підкреслює достовірність обставин. Це була операція в зоні активних бойових дій, де ціну кожної години вимірювали життями захисників.

Офіційно: публікацію про Максима Биця оприлюднив 12.02.2026 о 09:00. Більше перевірених відомостей – у (memory-book.mvs.gov.ua), що об’єднує історії полеглих захисників органів системи МВС.

Як відреагували побратими та суспільство

Побратими та друзі згадують Максима як людину, для якої відданість була правилом, а доброта – щоденною практикою. У центрі його життя завжди залишалася родина – дружина та донька, про яких він піклувався понад усе. На державному рівні МВС продовжує ініціативу «Хвилина мовчання», щоденно вшановуючи полеглих унаслідок російського вторгнення. Суспільство дізнається про конкретні історії героїв, аби пам’ять не перетворювалася на суху статистику. Ці кроки створюють простір для гідного вшанування кожного захисника.

Що змінилося після загибелі бійця

У короткі терміни після трагедії почалося збереження пам’яті про Максима, зосереджене на перевірених джерелах та спогадах близьких. Зараз ці матеріали систематизуються та стають доступними громадськості.

• Історія гвардійця оприлюднена МВС – доступне посилання на книгу пам’яті МВС, де зібрано підтверджені дані про полеглих захисників.
• Щоденне вшанування у форматі «Хвилина мовчання» підтримує суспільну увагу до кожної втрати й персоналізує пам’ять.
• Побратими та друзі зберігають спогади про характер і службу Максима, підкреслюючи його відвагу та людяність.

Що далі: як зберегти пам’ять і долучитися

Надалі історії полеглих, зокрема Максима Биця, і надалі поповнюватимуться у відкритих ресурсах МВС. Якщо ви знали гвардійця та маєте підтверджувану інформацію, можна скористатися формою на сайті книги пам’яті для доповнення відомостей. Так суспільство отримає цілісну картину служби кожного героя – від перших днів війни і до останнього бою. Пам’ять, підкріплена фактами, стає опорою для родин і держави, що фіксує правду про війну та її ціну.