Як загинув гвардієць Андрій Гринчук під Тернами – хронологія події та вшанування пам’яті

Чому ім’я одного воїна залишає по собі слід на роки? Історія гвардійця Андрія Гринчука – це шлях від першої присяги до останнього бою, який не залишає байдужими. Сьогодні країна згадує його у другі роковини загибелі.

Шлях у строю: що передувало події

Раніше, навесні 2021 року, Андрій розпочав службу у Національній гвардії як строковик. Досвід перших місяців, навчання та дисципліна визначили його подальший вибір – військова справа стала покликанням. Потому він уклав контракт і продовжив службу, зосередившись на виконанні бойових завдань. У ці роки формувався його характер: витримка, відповідальність, підтримка побратимів. Саме ця внутрішня готовність і професійна підготовка згодом привели його на передову. Усе далі війна забирала сили країни – і все міцніше Андрій тримав свій рубіж разом із підрозділом.

30 січня 2024 року: бій поблизу Тернів

Ключова подія сталася 30 січня 2024 року на Донеччині. Під час штурму ворожих позицій поблизу населеного пункту Терни підрозділ потрапив під масований артилерійський обстріл. Унаслідок ударів 21-річний захисник загинув на місці, до останнього залишаючись вірним військовій присязі. Географія бою і характер обстрілів свідчили про високу інтенсивність бойових дій на напрямку, де діяла його група. Того дня Донеччина знову нагадала, якою ціною стримуються атаки противника.

За офіційною інформацією: 30 січня 2024 року, під час штурмових дій поблизу Тернів на Донеччині, гвардієць Національної гвардії Андрій Гринчук загинув унаслідок артилерійського обстрілу.

Пам’ять і реакція: як згадують побратими та суспільство

Тоді й надалі побратими згадували Андрія як сміливого та надійного воїна, який не відступав перед складнощами. Суспільство продовжує щодня вшановувати всіх, хто загинув унаслідок російського вторгнення, – у містах і громадах звучать слова подяки і підтримки родинам. 30 січня 2026 року – це нагода для хвилини мовчання і осмислення ціни, яку платить країна за свободу. Офіційне повідомлення про роковини оприлюднене 30 січня 2026 року, що знову привертає увагу до історії воїна та його служби.

Наслідки й фіксація пам’яті: що змінилося

Сьогодні результатом події є не лише біль утрати, а й системна робота зі збереження пам’яті. Держава фіксує історії полеглих, а громада продовжує дбати про родини та спадщину Героїв. Офіційні ресурси консолідують перевірені дані, щоби вони були доступні кожному.

• Історія Андрія збережена у книзі пам’яті МВС: докладніше – https://memory-book.mvs.gov.ua/grincuk-andrii-sergiiovic
• Другі роковини стали нагодою для публічного вшанування – повідомлення оприлюднене 30.01.2026 о 09:00.
• Побратими й надалі підкреслюють його мужність і вірність присязі, поширюючи спогади про службу.

Далі – збереження правди і пам’яті

Попереду – продовження роботи над тим, аби жодна історія не загубилася. Тих, хто знав Андрія і має підтверджені відомості чи світлини, закликають доповнити сторінку у книзі пам’яті МВС за допомогою форми на сайті. Так формується спільна історія спротиву – відповідальна, точна і заснована на фактах. Пам’ять житиме, поки її бережуть і передають далі.