Хто такий Хлор з «Азова»? Історія Микити Будка – від генетики до полону окупантів і сотні виїздів

Чи може шлях від графічного дизайну привести на передову тактичної медицини? Історія Микити Будка, відомого за позивним Хлор, дає відповідь без пафосу – лише фактами та рішеннями, ухваленими у найгарячіші моменти. 27 січня 2026 року Департамент комунікації МВС оприлюднив його шлях служби, де кожна дія мала ціну життя.

Витоки вибору: від Києва та Харкова до фронту

Микита народився в Києві, а зростав у Харкові – місті, що сформувало в ньому повагу до історії та відчуття відповідальності. Після магістратури з генетики у Харківському національному університеті імені Каразіна він працював графічним дизайнером. Повномасштабне вторгнення у 2022 році стало точкою неповернення: служба для нього була не імпульсом, а усвідомленим кроком. Він обрав напрям, який відповідав навичкам і внутрішньому відчуттю місії – бойовий медик з евакуацією поранених. Саме тоді Микита почав передавати знання іншим – із 2022 року проводить навчання з тактичної медицини.

Перші випробування: Неліпівка і рішення під вогнем

До лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» 1-го корпусу «Азов» НГУ Хлор приєднався у 2024 році після півтора року в добровольчому підрозділі. У жовтні 2024 року під час виконання першого бойового завдання в районі Неліпівка броньована колісна машина, у якій перебував медик, потрапила під ураження на дистанційно замінованій дорозі. Команда забрала поранених, але виїхати було неможливо. Хлор ухвалив нестандартне рішення – перейти в укриття, яке контролював противник, і саме там організувати подальші дії. Завдяки психологічній перевазі та злагодженості без втрат вдалося взяти двох окупантів у полон, а зібрана інформація посилила розвідку батальйону.

«У 2022 році сумнівів не було: я розумів, ким є і що маю робити», – пригадує Микита Будко.

«За добу по нас працювали десятки FPV та скидів, але група втрималася і вийшла пішки разом із двома полоненими», – описує Хлор ті події.

Реакція побратимів і визнання служби

У підрозділі Хлора відзначили не лише холоднокровність під час ризикованих маневрів, а й системність у наданні допомоги під вогнем. Його фаховість підкріплена дисципліною, ініціативністю та чітким розумінням завдань підрозділу. Впродовж 2024 року він здійснив майже 100 виїздів у 2024 році на лінію бойового зіткнення, працюючи як медик і як штурман, а також продовжував навчати такмеду особовий склад.

«Це відповідальний і професійний військовослужбовець: ініціативний, зібраний і відданий справі», – характеризують Хлора побратими.

Щоденна робота й ціна витримки: Щербинівка та евакуації

Протягом 2025 року Хлор працював на польовому сортувальному пункті поблизу Щербинівки – майже на передовій. В умовах постійного вогневого впливу й складної логістики медики стабілізували поранених і організовували їхній вивіз. Особливо запам’ятався випадок, коли під час пожежі на позиції після ворожого скидання боєприпасу він у складі групи надав невідкладну допомогу бійцю з іншого підрозділу: попри загрозу, вдалося стабілізувати стан і зберегти руку під час тривалої евакуації.

Найважче випробування сталося під час виходу зі Щербинівки: двоє побратимів підірвалися на мінах. Один із них дістав травму стопи від протипіхотної міни типу ПФМ – турнікет довелося коригувати й нести пораненого кілька кілометрів уночі. На зворотному шляху інший боєць також наступив на міну; сам Хлор відбувся контузією. Чотири години безперервної допомоги, десятки бинтів, необхідні конверсії попри наслідки контузії та кілька діб транспортування до точки евакуації – це рішення, які в тих умовах вимагали максимальної витримки.

«На полі бою важливо не лише врятувати життя – потрібно зберегти і здоров’я, наскільки це можливо», – підкреслює Микита.

Що змінилося: результати, які можна виміряти

Після низки операцій і евакуацій результати роботи Хлора та його побратимів стали відчутними для підрозділу й конкретних бійців. Вони відображаються як у підвищенні бойових можливостей, так і в офіційному визнанні.

• Під час операції в районі Неліпівки двоє окупантів були взяті в полон – отримана інформація посилила розвідувальні можливості батальйону.
• На вогневій позиції біля Щербинівки, попри пожежу та загрозу повторних ударів, медики стабілізували бійця і зберегли йому руку під час довгої евакуації.
• За мужність і професіоналізм солдат Микита Будко отримав відзнаку «За збережене життя» Головнокомандувача ЗСУ і відзнаку РНБО України III ступеня.

Що попереду: знання, які рятують

Надалі Хлор планує й далі поєднувати роботу на передовій із підготовкою особового складу – саме навчання з тактичної медицини підвищує шанс не лише вижити, а й повернутися до строю. Логіка подій свідчить: у сучасній війні навички медеваку та стабілізації поранених – ключ до збережених життів. Історія Хлора, оприлюднена МВС, – це досвід, який перетворюється на системні рішення й навчальні стандарти для підрозділів, що щодня працюють під вогнем.